«А, це т╕ що сп╕вають «Дарма я на╖вся цибул╕» - останн╕м часом це найпоширен╕ша реакц╕я на згадку про гурт «Ot Vinta». Звичайно, такому стану справ сприяли однойменн╕ п╕сня, альбом та, особливо, в╕деокл╕п, що ц╕╓╖ зими нарешт╕ перервав трир╕чну перерву в «ф╕льмограф╕╖» р╕вненських рокер╕в. Проте на «Цибул╕» св╕т не з╕йшовся клином - за плечима у «гвинт╕в» ц╕кавий досв╕д селекц╕╖ укра╖нського р╕зновиду рокаб╕лл╕ - «украб╕лл╕», та, кр╕м того, купа план╕в на майбутн╓. А сьогодення гурту проходить в гастролях по Укра╖н╕ та сус╕дн╕м странам. Як з╕знаються хлопц╕, такого спекотного л╕та ╖м ще не випадало - наприклад в червн╕ вони в╕д╕грали п╕втори десятка концерт╕в. Не дивлячись на це, фронтмен колективу Юрко Журавель знайшов час щоб в╕дпов╕сти на наш╕ питання.

- Альбом «Дарма я на╖вся цибул╕» вийшов б╕льш н╕ж р╕к тому. Як╕ наступн╕ рел╕зи запланован╕ в «Ot Vinta»?

- Зараз ми працю╓мо над альбомом «Попереду», в╕н вийде восени. В ньому будуть обробки народних п╕сень, к╕лька сп╕льний речей та наш╕ авторськ╕. Центровою буде наша власна р╕ч «Попереду» - вона дуже патр╕отична та потужна. На не╖ будемо зн╕мати кл╕п. Ще плану╓му зняти в╕део на «Тишу навкруги». Одразу ж п╕сля цього альбому вийде плат╕вка рем╕кс╕в на п╕сн╕ з вс╕х трьох альбом╕в. Вона буде називатися «Гуп-туп».

- Зазвичай, коли гурт вда╓ться до под╕бних рел╕з╕в, йому одразу ж ставлять д╕агноз «творча криза».

- Насправд╕, матер╕ал ╓, ╕ на новий альбом п╕сень вистача╓. Д╕йсно, ми поки що не гра╓мо ╖х на концертах. Просто дуже щ╕льний гастрольний граф╕к, ╕ тому нема╓ часу зробити нов╕ реч╕. От як т╕льки видасться якась перерва, одразу ж засядемо за п╕сн╕ для наступно╖ плат╕вки.

- В вас класно виходить переробляти композиц╕╖ ╕нших гурт╕в, народн╕ п╕сн╕ ╕ таке ╕нше. Що дал╕ в цьому напрямку плану╓те робити?

- Взагал╕, цей р╕к ми можемо назвати «лаба-роком». В╕н розпочався з того, що ми по╖хали до ╢катеринбургу, ╕ нам замовили, щоб як м╕н╕мум чотири п╕сн╕ в програм╕ були присвячен╕ Новому року. Ми сп╕вали «У л╕с╕ л╕с╕ темному», переробляли «Jingle bells» ╕ так дал╕. В Польщ╕ ми грали укра╖нськ╕ народн╕ п╕сн╕, а сп╕вала ╖х публ╕ка - ледь не карооке вийшло. Ще ми записали кавер на «Блюз пухлых рук»  «М╕стера Тв╕стера», який вийшов дуже прикольним. Справд╕ при╓мно, коли ти можеш познущатися над чужою п╕снею ╕, може нав╕ть, зробити ╖╖ трохи кращою, з╕ сво╖м прочитанням. Це ц╕каво. А в планах у нас - г╕мн Укра╖ни!

- Може хтось хоче вам «в╕ддячити», пересп╕вати п╕сн╕ «Ot Vinta»?

- Гадаю, що п╕сля того, як ми видамо альбом «Попереду» та зб╕рку рем╕кс╕в, тод╕ можна буде видавати якийсь триб'ют. Тому що ╓ багато дружн╕х нам гурт╕в, як╕ хотять виконувати наш╕ п╕сн╕. А ми тим часом засядемо за наш п'ятий альбом.

- Зна╓ш, к╕лька мо╖х знайомих розпов╕дали, що ╖х д╕ти, яким по 8-10 рок╕в, просто проперлися в╕д кл╕пу «Дарма я на╖вся цибул╕», розсмикали п╕сню на цитати ╕ все таке. Для тебе це компл╕мент, чи навпаки, мовляв, робимо музику для малол╕ток?

- Чесно кажучи, мене це дуже впира╓. Д╕ти, як н╕хто ╕нший, ╓ ╕ндикаторами гарного продукту. На них д╕йсно можна перев╕ряти класна ця штука чи н╕. Тому що доросл╕ критики, та ╕ взагал╕ доросл╕ люди, вони залазять в як╕сь рамки, обов'язково починають пор╕внювати на що це схоже, зв╕дки це взято. Для них ╕снують певн╕ правила, критер╕╖, бальна система. А д╕тям ця р╕ч просто подоба╓ться чи не подоба╓ться. Це так само як в театр╕. Хтось ╕з видатних режисер╕в казав, що коли вистава вже повн╕стю зроблена, ╕ завтра вже ма╓ бути сдача, треба запросити подивитись ╖╖ якусь прибиральницю, бабу Маню. ╤ н╕яких критик╕в. Якщо баб╕ Ман╕ сподоба╓ться, значить вистава готова. А д╕ти - це якраз так╕ баби Ман╕. Якщо ╖м «Дарма я на╖вся цибул╕» подоба╓ться, це означа╓, що ця п╕сня д╕йсно несе позитивну енерг╕ю. ╤ це класно!

- Гурту вже б╕льш н╕ж десять рок╕в. Це, мабуть, якийсь критичний в╕к, бо ╓ колективи з под╕бним стажем, як╕ свого часу дуже важко проторювали соб╕ шлях з╕ сво╓ю «неформатною» музикою, заробили якусь в╕дом╕сть, але в решт╕ решт спопсилися. На «Ot Vinta» ця тенденц╕я, тьху тьху, не поширю╓ться. Як вам це вда╓ться?

- Просто ми не можемо жити без драйву. ╥м наповнене все наше життя, ╕ без нього вже не буде рок-н-ролу. Я гадаю, що з кожним роком запалу в наш╕й музиц╕ буде все б╕льше ╕ б╕льше. Якщо музика не чесна, це вже не рок. Як т╕льки ти замислю╓шся над тим, що наступна твоя п╕сня буде б╕льш форматною для рад╕о чи телебачення - до побачення чувак, ти робиш лайно! Взагал╕, я хочу низько вклонитися вс╕м укра╖нським гуртам, як╕ дос╕ грають чесний рок. Тому що справжня рок-група ма╓ впродовж к╕лькох рок╕в грати в п╕двал╕, ╖╖ мають не визнавати, на рад╕о ╖й повинн╕ казати «ця музика конкретний неформат». ╤ в один прекрасний день, ╖м з рад╕о почнуть сам╕ дзвонити ╕ пропонувати сво╖ послуги, наприклад як нам зараз.

- Ти почав грати рокаб╕лл╕ ще на початку дев'яностих. Як ти взагал╕ п╕дс╕в на цю музику, адже тод╕ ще не було доступу до ╤нтернету та розкладок з дисками на кожному кроц╕...

- Справд╕, в той час коли я був молодим (см╕╓ться), популярними були хард-н-хев╕ ╕ метал гурти типу AC/DC, Accept, Metallicа ╕ все таке. В принцип╕, вони мен╕ подобались, але для мене в ц╕й музиц╕ не вистачало якогось доброго запалу. Тому я в той час слухав Rolling Stones, торчав в╕д Елв╕са Пресл╕, а пот╕м випадково в магазин╕ придбав плат╕вку гурту «М╕стер Тв╕стер», яка мен╕ дуже сподобалась. Власне, чому мен╕ подоба╓ться музика рокаб╕лл╕, так це тому, що ╖╖ не т╕льки при╓мно слухати, ╖╖ дуже хочеться грати. Тобто одразу ж хочеться насл╕дувати ц╕ колективи ╕ грати так само як вони. ╤ я в╕дчуваю, що ми зараз цю м╕с╕ю викону╓мо.

- Тобто все почалося саме з «М╕стера Тв╕стера», а не з зах╕дних гурт╕в?

- Так, спочатку були «М╕стер Тв╕стер». В одн╕й з п╕сень вони сп╕вали щось про Stray Cats, ╕ на обкладинц╕ плат╕вки була ст╕на, на як╕й було нашкрябано Stray Cats, Eddie Cochran, Johnny Cash ╕ все ╕нше. Мен╕ стало ц╕каво, що це за виконавц╕, я почав запитуват╕ ╖хн╕ плат╕вки в магазинах. Так я почав слухати ╖х, а пот╕м вже Джина В╕нсента, Перк╕нса, ╕ мене вони приколювали. Ще мен╕ зда╓ться, що це не я п╕дс╕в, а хтось зверху мене п╕дсадив на це д╕ло...

- Власне, коли ви починали, то були первопрох╕дцями. Бо в консервативн╕й рокаб╕льн╕й тусовц╕ укра╖нською мовою н╕хто не сп╕вав, народн╕ мотиви теж ще не були в мод╕. Зараз все навпаки - фольклорн╕ теми експлуатують скр╕зь ╕ всюди. Не бо╖тесь серед всього цього загубитися?

- Та н╕, загубитися не бо╖мося. Справд╕ бува╓ так, що ╓ колективи, як╕ першими проторюють якийсь шлях, пот╕м за ними валять ╕нш╕ ╕ просто затоптують. Тим не менш, пот╕м ц╕ б╕льш молод╕ команди все одно натикаються на як╕сь перешкоди, розвалюються, не витримують, а, наприклад, т╕ ж сам╕ «М╕стер Тв╕стер» як жили, так ╕ живуть. Може в них темпи трохи зменшились, але я думаю, з нами такого не буде. Тому що вистача╓ ╕ сил, ╕ енерг╕╖, ╕ публ╕ки. Наших прихильник╕в ста╓ все б╕льше, п╕двищу╓ться наша майстерн╕сть, ╕ п╕двищуються наш╕ можливост╕.

- Традиц╕йно, рокаб╕лл╕ та сайко - музика драйвова, але не завжди позитивна. В «Ot Vinta» ж позитив л╕зе через вуха...

- Коли я створював групу, то мен╕ хот╕лося розпочати щось сво╓ ╕ окреме. Спочатку ми грали рокаб╕лл╕, нав╕ть traditional, тому що на той час це була зовс╕м немодна та неформатна музика. Це вже пот╕м я д╕знався, що ╕сну╓ такий рух, ╕ ╓ багато рокаб╕льних гурт╕в. Знову ж таки, в ц╕й тусн╕ хот╕лося створити щось геть не схоже на ╕нших. Просто, який я ╓ - так╕ п╕сн╕ в мене ╕ виходять. Я, напевно, чувак не злий, тому мене не впира╓ писати про якихось там страх╕ть, привиди, пекло та ╕ншу туфту.

- А таке страшенне захоплення городами, селом ╕ всяким таким, це зв╕дк╕ля? Адже ви вс╕ живете в м╕ст╕...

- Я впродовж всього дитинства сп╕лкувався з природою, бо жив у батька в в╕йськов╕й частин╕, яка стояла в л╕с╕. Мабуть, через це ╕ пишуться так╕ п╕сн╕. Ще мен╕ дуже не подобаються люди - бики та лохи, як╕ страшенно бояться в соб╕ це визнати. ╥м зда╓ться, що якщо вони вдягнуть на себе м╕ський гламурний одяг, почнуть розмовляти рос╕йською мовою, прочитають к╕лька журнальчик╕в недалеких, то вже стануть «м╕ськими». Цих людей я розкусюю буквально з п╕в-н╕гтя. ╤ вони мене дуже сильно дратують, тому що це наст╕льки штучно та деб╕льно, що просто жах. Як казав Шевченко: Свого не цурайтесь ╕ чужого навчайтесь. Звичайно, треба п╕двищувати св╕й культурний р╕вень, слухати музику, читати книжки, стежити за новинами в св╕т╕, бути в курс╕ нових технолог╕й ╕ так дал╕. Але ╕ свого цуратися не треба, бо в народн╕й творчост╕ ╓ дуже багато мудрого ╕ класного.